“ЖІНКА – ОЛІНКЛЮЗІВ” – СОЛЬНИЙ STAND UP АНІ АЛЕКСАНДРОВИЧ

17-го жовтня “Жінка – олінклюзів” – сольний STAND UP Ані Александрович.

«Хто у домі хазяїн? Або твій день – 8 березня», «Справжня жінка завжди повинна … Повинна завжди»,«Не кричи. Вийди і зайди, коли заспокоїшся», «Пристойні дівчата не матюкаються, не п’ють, не палять … нічого не палять»,«Тобі 32, а у тебе ще немає дітей?»,«У будинку завжди повинна бути тарілка гарячого супу!», «Змирися, чоловіки-полігамні», «Заробляти повинен чоловік, а жінка- вогнище сімейне берегти! Що не зрозуміло?», «І взагалі, ти повинна … – я краще знаю !!!»

Знайоме? Ну що, дівчатка, вискажемо, без цензури? Поговоримо 17 жовтня у Caribbean club про те, хто кому і коли винен? І хто краще знає?

Говорить Аня Александрович, комікеса, актриса Театру і Кіно. На її рахунку десятки зіграних на сцені драм, комедій і трагедій.

Героїня “Агенти справедливості”, “Здається будинок біля моря”, сценарист серіалу “Школа”, художнього фільму “Сквот 32”. Тренер по мові міністрів і апостолів. Але за їх слова вона відповідальності не несе.

Її стендап тексти – це історії, герої яких живуть у сусідніх будинках і квартирах, історії з життя, історії про чоловіків і жінок, любові, дітей і про наші з вами проблеми.

Михайло Жонін:

– Що я можу сказати про Александрович? Ходяча пригода, торба з дустом, нагорода і покарання, розум і дурість в одному флаконі … і вже … нудно з нею не буває …

Даша Астаф’єва:

Анна Самінішна – так людина підписана у моїй телефонній книзі.

Душа і Крило. Я б без неї нікуди у світ безстрашності і впевненості у собі.

Отримувала від Анни по морді. По справі. Для справи.

Пишаюся бути ученицею і мрію побачити у новому жанрі.

Моя особиста Лія Ахеджакова. Не вірите? Запитайте те, в чому сумніваєтеся …

Завжди почує і скаже чесно, і так як вміють тільки геніальні таланти.

Впізнаємо себе, сміємося до сліз. Адже життя таке багатогранне і прекрасне.

Музичний супровід вечора – гурт «Каблуками по бруківці».

У київських подвір’ях народжуються найчесніші хуліганські пісні про кохання, коли Вона йде, стукаючи каблуками по бруківці.